Дитяча праця кваліфікується як така, що створює перешкоди нормальному інтелектуальному розвитку дитини, завдає їй фізичної шкоди та яка загалом позбавляє дитинства. Це психологічно небезпечна дитяча діяльність. Тому вона регулюється у багатьох країнах. І багато де вона заборонена. Однак не скрізь.

9 країн світу, включаючи Беліз, Бутан, Нігерію, М’янму, Тонга та Соломонові о-ви, не протидіють цьому ніяк навіть у 2022 році, заплющуючи очі на те, що діти від 4 до 13 років працюють, збираючи ягоди, вносячи добрива в землю, займаючись прополюванням, миттям, сушінням… У результаті на кавових плантаціях працівники працюють цілими сім’ями, що особливо помітно в бідних країнах. Винятково сильно не захищені в цьому плані самотні матері, яким нема з ким залишити дітей, а тому вони змушені брати їх із собою, де привчають до праці, щоб отримувати більше зарплати з розрахунку на сім’ю.

Проте світ поступово змінюється. Приймаються численні соціальні та фінансові програми захисту дітей від експлуатації. Це важливо з людської точки зору і ви напевно не захочете пити вашу ранкову чи денну каву, знаючи, що частина її ягід зібрана руками дітей, які працюють на плантаціях по 40 годин на тиждень. Тих дітей, які мали б натомість грати, гуляти з друзями, веселитися, дивитися фільми, розвиватись…

Програми захисту дітей від шкідливої ​​праці

Дитяча праця, зокрема, нелегальна, відзначена на всіх континентах нашої планети. Нині близько 160 млн. дітей у всьому світі працюють, що приблизно становить 2% від усього населення планети (7960 млн. на 01.07.2022).

Найбільше такої праці в Азії, Африці, Південній Америці та Океанії. Відсоток дітей, які не відвідують школу чи роблять це не систематично через необхідність працювати, сильно варіюється від країни до країни, сягаючи іноді шокуючих цифр у 60% від загального дитячого населення. Наприклад, у Гайані 20% дітей віком від 5 до 14 працюють та п’ята їх частина час від часу пропускають уроки через роботу. У Гвінеї-Бісау ці ​​цифри становлять 57% та 48%. У Гані – 24% та 25%.

Сьогодні у світі працюють сотні організацій та десятки тисяч програм усіх рівнів, від локальних до міжнародних, спрямованих на те, щоб виправляти ситуацію. Чи принаймні запобігати її погіршенню.

Основними напрямками зусиль сьогодні є:

  1. Доступ до освіти. Програми полягають у відкритті шкіл у віддалених регіонах бідних країн, організації шкільних автобусів, виїзних вчителів. Включає також освіту батьків та загалом дорослого населення для того, щоб підвищити їхні шанси на нову роботу в цьому чи іншому регіоні, де їхні діти не змушені будуть працювати.
  2. Переміщення населення до економічно більш розвинених регіонів, де є краща інфраструктура для дітей.
  3. Субсидії, дотації, субвенції та кредити на програми покращення рівня життя населення, будівництво нових шкіл, дитячих садків, університетів.
  4. Організація кооперативів працівників, щоб частина прибутку йшла на покращення не тільки виробничого циклу, а й на спільні дитячі майданчики при фермах, селах та станціях обробки кавового зерна, включаючи найм вихователів та нянь.
  5. Прийом на роботу людей із дітьми з бідних регіонів із можливістю зайняти їх дітей школою, гуртками чи соціальною активністю.
  6. Протидія примусовій, рабській праці та торгівлі людьми як частина ширшого соціального та юридичного захисту.
  7. Поліпшення соціального, господарського та кримінального законодавства країн, щоб запобігти фактам такої роботи дітей.

Ми сподіваємося, що рано чи пізно світ стане кращим у всіх відносинах, ніж він є зараз, й що кожна чашка кави, випита вами, міститиме 0% дитячої праці.