Задача обсмажування кави полягає в тому, щоб надати зернам той самий карамельно-шоколадно-кавовий смак, який робить каву самостійним напоєм, який полюбився мільярдам людей. Без цього заварене зелене зерно матиме смак чаю чи компоту (хоча й матиме збадьорюючи властивості завдяки вмісту кофеїну).
Відомо, що обсмажувати кавове зерно почали у 15 столітті на території Оттоманської Імперії і Великого Ірану. Історія не зберегла для нас ім’я того, хто вперше виконав обсмажування. Але ми маємо думку щодо мотивів цієї людини. Швидше за все, він думав так: «Якось нудно сьогодні на ринкові, покупців майже нема… А що якщо я візьму цю сковорідку, на якій я обсмажую горіхи і спеції, й обсмажу каву?» Це було б логічним з огляду на природний потяг людей до експериментів. А, може, сталася пожежа, в якій згоріла частина товару якогось купця, проте кавові зерна, обвуглившись, але не згорівши повністю, привабили своїм ароматом тих, хто розбирав згарище?
Як би там не було, людям стало миттєво ясно: обсмажування кави надає зерну чудового смаку і запаху. І приблизно відразу вони поставили справу на потік, припинивши споживання зеленого зерна в їжі і напоях.
Спочатку обсмажування відбувалося на звичайних сковорідках, які ставили над багаттям чи на вугіллі. Люди швидко зрозуміли, що зерно треба помішувати, щоб воно не пригорало і не виходило перепаленим. Оскільки обсмажувачам треба було тривалий час стояти біля гарячого багаття, то швидко придумали сковорідки з довгими ручками, які оберігали обсмажувачів від опіків. А заразом і довгі ложки для перемішування.
Такий спосіб обсмажування кави був домінуючим у світі протягом століть, допоки з розвитком промисловості люди не почали винаходити нові способи і інструменти обсмажування. До цього, власне, мінялася сама сковорідка: її могли робити з тонкими чи товстими стінками, з металу чи кераміки, з перфорацією чи без. Але навіть після появи нових інструментів, аж до початку 20 століття, сковороди залишалися топ-1 у домашньому господарстві для обсмажування кави (так-так — лідирувало саме домашнє обсмажування, а не промислове, як зараз).
Щоб перемішування в сковорідці спростити і зробити більш однорідним (й отримувати кращий результат), приблизно у 1890 р. була винайдена сковорода, в кришку якої була вставлена ручка, з’єднана з лопатками, які перемішували зерна всередині сковороди. Тепер можна було обсмажувати більшу кількість зерна на плиті чи вогнищі, на відміну від звичайних сковорідок, куди для запобігання обвуглюванню зазвичай клали грам 100-300 зерен, не більше.
У 17 столітті на території Каїру винайшли барабанний обсмажувач із перфорацією на стінках і ручкою для зручного обертання. У цей циліндричний пристрій із металу закладали зерно і ставили на вугілля. Такий винахід став відправним пунктом для того, щоб у майбутньому винаходити обертові барабанні пристрої, які сьогодні домінують на ринкові. Перфорація дозволяла не лише смажити зерно швидше, але й позбавлятися пачменту, велика кількість якого розлітається всюди при обсмажуванні кави. До речі, процес обсмажування — дуже димний. Ось чому кавове обсмажування відбувалося в основному на вулиці до моменту переходу на промислові рейки, що почало набирати обертів разом із промисловою революцією в Європі.
У 19 столітті видавалося багато патентів на винаходи, які працювали не тільки на дровах і вугіллі, як раніше, але й на газі, який став поступово приходити до будинків і підприємств. Використання газу дозволяло краще контролювати обсмажування, роблячи його більш рівномірним і позбавляючись сторонніх запахів твердого палива, яке при згорянні псувало чистоту смаку й аромату кави до того часу. А барабани швидко були визнані найкращим інструментом, і їх модифікацій почало з’являтися багато. У 1824 р. був виданий патент на обсмажувач, який дозволяв працювати відразу з кількома кілограмами зерна, сумісний з газом і твердим паливом. У 1846 р. винайшли машину з можливістю брати зразки зерна при обсмажуванні — це ще покращило процес, дозволяючи робити обсмажування не просто шоколадним за замовчуванням, а різних рівнів. У 1864 р. взяття зразків було вдосконалено з новим патентом. У 1880 р. німецька компанія Probat винайшла дуже схожий на сьогоднішній барабанний промисловий роастер, конструкційні особливості якого використовуються й досі.
У 20 столітті з широким входженням електрики в життя людей компанії-виробники обсмажувальних машин адаптувалися до змін. Перші пристрої, схожі на чавунні печі, працювали на газу і на електриці, а через десятиліття електрика стала домінуючим гравцем на ринку.
Так невгамовний потяг людини до винаходів і експериментів, поєднаний з промисловим розвитком, дав сучасному світові кави всі ті обсмажувальні машини, якими людство користується в промислових і домашніх масштабах.
