Сьогодні в усьому світі, за різними даними, індустрія кави дає роботу до 500 мільйонам робітників – прямо чи опосередковано, включаючи часткову зайнятість. Всі ці мільйони включають увесь ланцюжок – від працівників плантацій та команд суден, що перевозять зерна морем, до обсмажувальників та продавців на касі. Сьогодні кава є величезною частиною всього нашого життя, але не завжди було так – кава, входячи в ту чи іншу цивілізацію, поступово змінювала її. Й ми зараз хотіли б написати не стільки про поширення кави в світі та її історію (про що ми, до речі, багато писали в нашому блозі разом з різними цікавими фактами про цей напій), скільки про те, як кава змінювала світ своїм єством – через кілька історій.
В середні віки в Європі, до того як кава стала поширеним напоєм, світ був досить негостинним місцем для життя з медичних міркувань. В ті часи як в Лондоні чи Парижі жили всього по 400 000 чоловік, пити воду безпосередньо з колодязя було схоже на лотерею з результатом отруєння 50/50. З цієї причини більшість людей воліли пити ферментовані напої – такі як пиво та вино. Вони, крім незрівнянно більш високої чистоти та відсутності бактерій через спирт та хімічні трансформації в процесі виготовлення, ще доставляли в організм вітаміни та мікроелементи, життєво необхідні дорослим та дітям. Було цілком природно робити дітям суп на пиві, на якому вирощувались навіть королі. Кава ж як напій була безпосередньо пов’язана з кип’ятінням води, що вбивало в ній усі мікроби й віруси, як й більшість бруду, а тому пити каву було безпечно. Та смачно. Лише через багато років людям стало відомо, що кип’ятіння, як й алкоголь ферментованих середовищ, вбиває мікробне життя. До речі, багато економічних експертів пов’язують появу кави в Європі з розвитком торгівлі в країнах у цілому.
Разом з появою кави почали відкриватися кав’ярні. Скрізь, де вони з’являлися, кав’ярні ставали місцями соціалізації людей, які обговорювали там творчість, філософію та політику з релігією. Останні розмови були особливо гнані монархами та церквою, які часто-густо на протязі століть видавали декрети та укази про заборону кав’ярень, щоб попередити бурління думки й сам принцип вільного обміну думками та критикою влади церковної та монархічної. Історія містить сотні прикладів того, як в кав’ярнях, починаючи з 1500-х років, затівалися та планувалися бунти. Найбільш яскравим прикладом є «Бостонське Чаювання», що призвело до визвольної війни цілої нації. Менш відомими, але більш численними є сидячі протести, наприклад, коли кривджені чорні нахабно входили до кав’ярні, де можна було знаходитися тільки білим, та сиділи в них – часто з кровопролитним результатом (так вони боролися проти утиску своїх прав). Детально прочитати про безліч сидячих акцій можна на Вікіпедії.
Крім центру політики, кав’ярні були місцями для роботи та дозвілля великих людей в різні часи. Перерахуємо лише деякі імена творців, які працювали не вдома, а в кав’ярнях: Бетховен, Бах, Руссо, Вольтер, Ньютон, Драйден, Поуп, Свіфт, Дідро, Хемінгуей, Фітцджеральд, Еліот, Бретон, Сартр…
Джон Адамс, один з Отців-Засновників США, як їх сьогодні називають, сильно посприяв тому, щоб американська нація переключилася з «непатріотичного» чаю на «патріотичну» каву наприкінці 1700-х рр. після успішності Війни за Незалежність.
У 1650-х роках, коли в Британії закладалися перші кав’ярні, було нечуваним нахабством в дуже соціально розшарованій Англії прийти, купити каву та сісти за один столик з людиною будь-якого соціального прошарку. Але саме такі умови створювалися власниками кав’ярень, які робили довгі загальні столи з міркувань економії місця. Така соціалістична де-класифікація, в числі інших факторів, сприяла переходу суспільства у той лад, який є у світі зараз. Втім, якщо порівняти Англію з іншими розвиненими країнами, ви все одно побачите сильне соціальне розшарування.
В цілому, кава сильно протверезила Європу Середньовіччя та похитнула класовість, так як в кав’ярнях усі були, умовно, рівні – якщо кожен міг дозволити собі купити там чашку кави.
За часів індустріальної революції перехід на інший графік роботи багато в чому полегшувався кавою, що випивалася простими робітниками. А будь-яка з воєн, де брала участь Америка періоду після здобуття незалежності, не проходила без обов’язкової участі кави в щоденному раціоні кожного солдата.
