Папуа — Нова Гвінея (ПНГ) є комплексом островів в Індійському океані, які знаходяться поблизу екватору, недалеко від Австралії. Найбільший острів ПНГ ділить з Індонезією, а столиця Порт-Морсбі, населена лише 364 тисячами людей, входить у топ найбільш кримінальних міст світу, де туриста чи взагалі будь-якого мешканця можуть пограбувати за допомогою пістолету, ножа і мачете. ПНГ 50 років тому управлялася фінансово і політично Австралією, але потім здобула незалежність, відтоді вирішуючи, що ж із цією незалежністю робити, і навіщо вона взагалі потрібна. Багатьма анахронізмами колоніального минулого ПНГ є навіть назви островів архіпелагу, наприклад, Нова Ірландія, Нова Британія чи Новий Ганновер, які досі не змінені на якісь нові. 

Кава, яка вирощується тут, екологічно чиста — це правда. У населення і бізнесу просто немає грошей на дорогі синтетичні добрива, механізацію праці чи на такі дрібниці як управління ферментацією чи безпеку праці. Справді, звідки взятися промисловим грошам у країни, в якій жінки годують грудьми не лише своїх дітей, але й поросят, чоловіки досі носять котеки (футляри для чоловічої гідності, які ще називають холімами чи фалокриптами), а більшість населення вважає, що золотоволоса біла жінка — це богиня повітря, якій треба поклонятися (поки у її чоловіка забирають гаманець, провівши профілактичне залякування мачете довжиною в метр)?

ПНГ розташована на островах з великим розкидом висот. Щоб дістатися до плантацій кави, доведеться довго підніматися гравійною дорогою, петляючи між стрімкими стінами і зяючими урвищами, знемагаючи від задушливої суміші пилу, спеки й вологості повітря. Втім, для місцевих працівників кавових плантацій така дорожня пригода є надзвичайною рідкістю, оскільки вони живуть у своїх бамбукових халупах прямо посеред чи на кромці плантацій. Нерідко папуаси в житті нічого так і не бачать, окрім своєї плантації, де вони народжуються, працюють і вмирають. Не знаючи, що навколо них є ціла планета, вони працюють за копійки, бо їжа росте сама по собі на деревах навколо, які затіняють кавові дерева, зручностей їм не надто й потрібно, а з одягу в них може бути хіба що тільки пов’язка на стегнах. Ось чому місцевим плантаторам вигідно вирощувати каву в ПНГ, продаючи кожне кіло екологічної арабіки на світовий ринок по 2-3 дол., несучи витрати на її виробництво всього 30-40 центів. Такі цінові обставини залучають до країни кавових плантаторів з усього світу, в основному, щоправда, не на промисловій основі, а багатих білих пенсіонерів, які знаходять тут свій райський куточок.

Факти про папуаську каву:

  • Всі плантації знаходяться на відмітках 1500 і вище метрів над рівнем моря, що суперово підходить для відмінної арабіки;
  • ПНГ входить до топ-20 країн експортерів кави, виробляючи близько 48 000 тон зеленого зерна на рік (приблизно на одному рівні з Кенією і Танзанією);
  • Всі кавові процеси є максимально ручними, а приватне виробництво кави займає приблизно 85% від усього обсягу;
  • Jamaica Blue Mountain — основний сорт кави, завезений у ПНГ історично; він тут і прижився, даючи сьогоднішні варіації типіка, кент і аруша;
  • Хоч кава з’явилася в ПНГ у 1850-х, комерційне її виробництво почалося лише наприкінці 1920-х років, відтоді варіюючись туди-сюди за обсягами;
  • Будучи другою статтею формування ВВП у ПНГ (після пальмової олії), кавова галузь тут дає роботу приблизно 2,5 млн. осіб (70% з яких залежать виключно від кави);
  • З року в рік співвідношення виробленої арабіки і робусти змінюється від 90/10 до 95/5;
  • Крім США, основними споживачами арабіки з ПНГ є Італія, Франція, Німеччина і Швейцарія.

Поруч із значними позитивними цифрами, негативу теж вистачає. Так, через жахливо велику кількість банд і високе загалом кримінальне тло в країні, до 50% обсягу вирощеного врожаю може просто викрадатися щороку! Місцева поліція існує в країні чисто номінально, а організовувати озброєну охорону плантаціям багато виробників просто фінансово не в змозі, оскільки майже кожен другий фермер вирощує лише по 20 дерев кави. Багатьом підліткам і молодим дорослим у країні вигідніше займатися рекетом і розбоєм, ніж працювати, що робить країну схожою по суті на найбідніші африканські країни. Крім кавового пограбування, в країні також нерідкі інші види розбою, нападів, пограбувань і вбивств, що поряд з поганою якістю медицини і юриспруденції робить ПНГ непривабливою країною для життя.

Якщо ви вирішите скуштувати каву з ПНГ, то чекайте на такий смаковий профіль: середнє тіло, кислотність від низької до середньої, обволікаюча сиропистість у роті і виражені фруктові ноти.