Ми продовжуємо антологію статей про особливості кави в різних країнах та куточках. У сьогоднішній статті ми поговоримо про В’єтнам.
В’єтнам – другий за обсягами виробник кави в світі. З гігантським відривом від лідера, Бразилії, на другому місці він розташувався з такою ж гігантської форою від інших в списку, видаючи між 26 та 30 млн. 60-кілограмових мішків на рік (в кавовому світі виробництво вимірюється стандартом 60-кг мішку, по типу «барелю» в нафтобізнесі). Однак за ефективністю виробництва В’єтнам значно переганяє Бразилію, маючи 6 тис. кв. км. кавових плантацій проти 27 тис. кв. км. в Бразилії (що на 280% ефективніше!).
95% місцевих зерен – робуста. Вони ідеально підходять для крапельної кави, чим, власне, активно користуються місцеві. У кав’ярнях повсюдно використовують архаїчні, що дісталися ще від Союзу, алюмінієві кавоварки, тому не дивуйтеся, будучи у В’єтнамі, якщо на дні однієї з кавоварок побачите клеймо «ЛЕМЗ СРСР» – основного виробника часів «совєтщини», що канула в Лету. Хто знає, може бути, «В’єтнамську зірочку» мільйонами тонн обмінювали на ці самі кавоварки живою вагою?
Місцеві п’ють каву неспішно, насолоджуючись нею. Замість цукру чи меду тут прийнято додавати до напою згущене молоко – іноді до половини обсягу! Втім, як кому смачно, адже місцева кава міцна та чорна настільки, що хочеться зменшити її силу та запал, з чим згущене молоко справляється як раз на «ура». Крім того, ця звичка з’явилася в країні з 1850-х рр. чисто з практичних міркувань. Так, будучи в статусі французької колонії, французи, розквартировані тут, хотіли продовжувати пити улюблений напій на манер як вдома, у Франції – з молоком. Однак корів тут водилося мало, а доставка з більш молоко-рясних територій ускладнювалася жахливими дорогами та екстремальної спекою, від чого молоко, звісно, скисало. Поки хтось вдало не придумав доставляти сюди згущене молоко. До речі, якщо будете в сучасному В’єтнамі, врахуйте, що місцеві дороги так й залишилися жахливими, та стали навіть ще більш розбиті окупаційною бронетехнікою Радянського Союзу.
Куди менш популярною, ніж дуже дорога Копі Лювак, є місцева кава “Caphe Chon”, що виробляється аналогічним способом – зерна пропускаються через травний тракт маленького хутрового звіра. Тільки замість цивети, «що робить» Лювак, тут «продюсером» є звичайна ласка. Хоча Лювак тут теж виробляється від тих же цивет, а тому багато хто плутає Caphe Chon та Kopi Luwak місцевого виробництва, вважаючи, що вони – одне й те саме (ні).
Завдяки сильній кавовій культурі В’єтнаму, спеціалізовані кавові ринки тут – не рідкість. На них можна купити сам продукт, техніку, вироби для споживання, предмети культури та побуту, пов’язані з кавою, та численні сувеніри. Напевно, мало де ще в світі можна побродити по ринку, насичуючись не тільки неймовірними запахами через ніздрі, дивлячись на запаморочливу кількість пакетів з зерном всіх сортів, але й перейнятися місцевим колоритом через очі, бачачи на прилавку по сусідству жовту ікру жаб та смажених в маслі коників. Сам по собі в’єтнамський ринок колоритний, але коли бачиш багатоярусні кавові прилавки, під якими десятки видів солоних та солодких закусок, 90% яких наші співвітчизники ніколи не спробують, на язик навертається з десяток синонімів слова «вау!». В’єтнам, до речі, крім «кавового раю», як його кличуть англомовні туристи, здивує вас ще й безліччю закусок до приємної бесіди під каву – тут цілком нормальним вважається їсти м’ясо мишей, змій, собак та кішок, поряд з ВРХ та свинями. Чим далі від великих міст – тим більша ймовірність нарватися на перші 4 найменування у вашій в’яленій чи свіжо звареній м’ясній закусці. Тому, будучи тут з неміцним шлунком та величезною помисливістю, краще взагалі уникати м’яса. А ще краще візьміть кеш’ю! В’єтнам одночасно є великим експортером цього насіння. Ми говоримо «насіння», тому як кеш’ю – не горіх, це насіннячко яблука кеш’ю, яке росте ззовні цього яблука.
Ну і, звичайно ж, їдучи з В’єтнаму, купіть додому мішечок місцевих зерен кави та якусь пляшку місцевого алкоголю з заспиртованим скорпіоном чи змійкою.
