Еквадор — країна Латинської Америки, розташована на екваторі Землі. Займає 73-е місце у світі за територією (256,3 тис. кв. км). Населення становить 17,7 млн. чоловік. Основні джерела доходу країни — нафта, харчова промисловість, текстиль, вироби із дерева та хімікати. Сільське господарство приносить країні лише 6% доходу, незважаючи на зайнятість у цій сфері 26% населення. Як й у будь-якій іншій мало розвиненій країні з високим рівнем населення, що живе поза межею бідності (24%), основа економіки — послуги (60%), а не товари. Сільське господарство країні приносить близько 7,26 млрд. дол. ВВП щорічно, тоді як частка кави в ньому зникаюче мала — лише близько 84 млн. дол. (1,16%) чи 0,07% ВВП країни.

Станом на 2019 рік обсяг виробництва еквадорської кави склав 700 тис. 60-кг мішків (саме такими мішками у світі прийнято вимірювати обсяги кавового виробництва), що становить всього 0,47% рівня світового виробництва кави (20-е місце у світі серед 51 країни, які вирощують каву). При цьому на експорт йде всього приблизно 20% кави, решта 80% споживається всередині країни. Причина в тому, що еквадорська кава вважається досить посередньою. До того ж, Еквадор до 2000 року мав погані показники інфляції місцевої валюти, що змусило владу перейти на долар США як на офіційну валюту в країні, щоб стабілізувати економіку та зменшити кількість безробітних людей. Це зробило місцеву каву ще й дорогою у виробництві. Місцеві збирачі ягід кави одержують приблизно 20 дол. за день роботи (за який вони збирають від 40 до 50 кг ягід). У сусідній Колумбії денна зарплата пікерів (назва професії збирачів ягід кави, які працюють вручну) — 10 дол.

Періодичні проблеми з логістикою кави з Еквадору по всьому світу та політико-економічні потрясіння протягом майже всього 20-го століття негативно відображалися на постачанні місцевої кави. Слабкі врожаї через відсутність достатньої кількості пікерів на плантаціях у кризові часи знижували привабливість кави з цієї країни, а тривала доставка морем іноді призводила до псування ягід, які постачаються споживачам. Крім того, сучасна висока ціна на еквадорську каву також не додає до конкурентоспроможності продукту на світовому ринку. Також варто зазначити, що більшість місцевих фермерів роблять звичайну каву, тому що не мають бажання, сил чи можливостей експериментувати для покращення її смаку.

Оскільки молоде місцеве населення прагне емігрувати до більш благополучних країн, вирощуванням кави займаються в основному старі фермери — їхній середній вік тут становить 60 років. Звісно ж, вони вже не мають ані сил, ані бажання робити експерименти.

Варто відзначити, що близько 60-70% обсягу місцевої кави — це арабіка, 30%-40% — робуста. Незважаючи на те, що суттєва частина з 240 тис. гектар, на яких вирощується кава (0,93% загальної земельної маси Еквадору) ідеально підходить за кліматичними умовами, складом ґрунтів, висотою та затіненістю зростання для виробництва гарного продукту, велика частина фермерів — це непрофесійні виробники, які продають свій продукт на переробку кооперативам, розглядаючи каву тільки як джерело додаткового заробітку. Для регіону також характерна висока міграція трудового населення між фермами, щоб заробити на збиранні ягід у різних регіонах країни (і, отже, у різний час визріваючих).

Еквадорська кава характеризується вираженими фруктовими та квітковими нотами, високою солодкістю та насиченим тілом. У неї помірна кислотність. Але нічого з цього не робить її відмінною у світі кави. Швидше, це вибір для тих, хто бажає отримувати стабільну якість з рівним смаком, який не змінюється від постачання до постачання.