Більшості дорослих відомо, що кава довгий час та у багатьох країнах вважалася предметом розкоші. Не оминуло це клеймо напій й у СРСР. Ми спробуємо дати оцінку тому, чому так відбувалося.
Історичні причини
До моменту налагодження регулярних поставок кави в світі (що відбувалося протягом 1650-1750 рр.) напій вважався розкішшю з природних причин, тому як складно було спрогнозувати дату чергової поставки. Та й самі ланцюжки поставок були ненадійні. Кораблі в морі, навантажені товарами, навіть ті, що належали могутній воєнізованій Голландській Ост-Індійській компанії, що створила торгові шляхи в світі, якими ми їх знаємо сьогодні, прибували в порт призначення з колосальними втратами – до 75%! 3 з 4 кораблів, які відпливли за товарами, ставали жертвами піратів, поганої навігації чи штормів. Правда, так було на перших порах, допоки воєнізована охорона відсікла втрати хоча б від піратства. Проте, городяни Європи, Азії та Америки на протязі не тільки десятиліть, але й століть звикли до того, що поставок кави треба чекати місяцями. Коли ж цінніший вантаж заходив у порт, його ціни довільно підскакували. Але купці все одно платили будь-яку ціну, адже вони знали – кава продасться завжди.
Царські та Ленінські часи
У Росії великі обсяги поставок кави до 1800 р. не були налагоджені, й товар був рідкістю, хоч й полюблявся знаттю. Тільки у 1884 році на міжнародну виставку в Петербурзі приїхали бразильські фермери, які привезли з собою понад 1000 сортів кави. Люди розсмакували. В результаті цього поставки в Росію підскочили на 50% вже на наступний рік. До 1910 року вживання кави було повсюдним для всіх прошарків населення (вище від селянських). Але кава все ж була дорогою – 2 рубля за кілограм (працівник заводу отримував 20 р. на місяць).
Прийшовши до влади в результаті революції В.І. Ленін, проте, наглухо загальмував подальший розвиток ринку кави в «Совєтах» (та його здешевлення), активно почавши педалювати чай. Не те, щоб чай в Союзі був серйозною агрокультурою – переважна більшість поставок все одно йшла з-за кордону. Й по записах в номенклатурі поставок чай до 1930-х рр. проходив як «закордонний». Історики мають різні думки, але є вперті факти, які можуть розкрити реальні причини такого розвороту. До простого банально, але виявляється, що Ленін просто звик до чаю з дитинства, в якому каві не було місця через бідність його інтелігентної родини. До того ж, каву в момент його дитинства та юності вже пили «правильно» – з цукром та часто з молоком. Однак батьки маленького Вови не давали тому солодкого та цукерок в дитинстві (вважаючи найкращим подарунком книгу). Чай же той пив не солодкий, а гіркий та міцний. І, прийшовши до влади, став насаджувати по всій країні те, що любив особисто: книги та чай. Кава була паралельно ототожнена з класами людей, проти яких була розгорнута ідеологічна, політична та військова війна, що надовго привело країну до кавової мізерності. Крім того, Ленін побоювався згубного для його влади впливу кав’ярень.
Згубний вплив кав’ярень
Кава була ідеологічно женимою протягом майже всієї історії її співіснування з людиною. Майже відразу після її відкриття як напою, кав’ярні стали утворюватися в країнах Персії. Та менш ніж відразу кав’ярні стали місцем зібрання людей. Різні чутки, пересуди та вільнодумство, що ворушилися в кав’ярнях, стали природним чином робити їх міні-центрами антиполітичного, антидержавного та антицерковного бурління. Іншими словами, там висміювалися государі, правителі та влада церкви. Не дивно, що всі ті, кого висміювали, неодноразово забороняли кав’ярні, а разом з ним, каву, як загальносистемного ворога. Хоча, якби не кава, а інший напій, що об’єднує, то забороняли б його. Однак історія викинула кістки на те, щоб «цапом-відбувайлом» була зроблена кава.
За найскромнішими оцінками, різних офіційних заборон, указів, декретів та інших «Не дозволяю» щодо кави в усьому світові за всю історію видавалося не менше 1000 разів! У Європі Середньовіччя та Просвітництва кава була гнана церковниками як інструмент та напій Диявола. Жінки забороняли її пити своїм чоловікам, батьки – дітям. Ви будете здивовані, але в Європі 12-17 століть вважалося непристойним бути веселим та життєрадісним (як вживання напою часто робить), з міркувань того, що, напевно, в тебе вселився Диявол. Уявляєте – все це через панічний страх різного роду правителів за свою владу, яка хиталася з боку в бік через каву! Виявляється, ніякий інший напій в світі не має такої влади. Й це ж – причина дикої популярності алкоголю в більшості країн світу – адже він поневолює, а не звільняє, як кава. А поневолені люди правителям потрібні більш ніж завжди :|