Танзанія… Країна як дивовижної бідності, так і краси. Країна, де більшість населення живе в середньому на 3 долари на день, одночасно з тим, у якій відпочинок для туристів вважається найдорожчим у світі (хоча і дає їм можливості насолодитися широким спектром емоцій, від сафарі до пляжних). Країна, де 7% населення зайняті в промисловості кави, близько 90% якої йде на експорт, а внутрішнє споживання складає всього 15 чашок на людину на рік. У цій статті ми поговоримо про індустрію кави в Танзанії, яка сьогодні знаходиться на 18-му місці в списку найбільших експортерів цього товару, поставляючи 48 тис. тон на рік.

Танзанійці знайомі з кавою з 16 століття, коли зерна різновиду Бурбон були завезені з однойменного французького острова біля африканського узбережжя. Спочатку вирощуванням займалася лише одна народність країни — Хайя. Вони жили на півночі країни в області, яка сьогодні включає частину Уганди, Руанди і Бурунді. Вони вирощували каву як сільгосп. культуру на продаж, активно займаючись цим аж до 2000 року, коли в результаті комбінації надмірно дощової, а потім посушливої погоди в регіоні було знищено майже всі плантації, змусивши Хайа переорієнтуватися на інші культури. Сама народність з давніх-давен не робила з зерен напій, а жувала зерно (в принципі, отримуючи той же ефект бадьорості). Також у Хайя існував дивний (з сьогоднішнього погляду) обряд кластися на крові за допомогою кави. Для цього зерно вимазувалося кров’ю, яку брали з надрізаної області пупка, а потім це зерно клалося до рота людині, з якою укладався союз, договір чи кому приносилася клятва. Фу бе, ми теж згодні.

Після німецької колонізації країни у 19 столітті ексклюзивні права на вирощування кави у Хайа закінчилися, оскільки германці хотіли вирощувати її по всій країні. Сьогодні кава вирощується ще в трьох регіонах з підходящим кліматом і висотами (Руваму, Мбея, Аруша і четвертий регіон народності Хайя — Кагера). Три перші регіони більш південні, і націлені на арабіку (якої країна постачає 70% обсягу), четвертий ж вирощує переважно робусту.

Після здобуття країною незалежності, уряд намагався налагодити сільське господарство шляхом організації робочих кооперативів. Але, як часто буває в командних системах керівництва, з цього нічого не вийшло, і кооперативи розпалися. Потім було прийнято рішення про ринкову систему управління виробництвом, внаслідок чого на початку 1990-х років кавове виробництво, як і загалом сільське господарство країни, значно покращилося. Втім, Танзанія і до сьогодні залишається переважно сільськогосподарською країною. Про її низький економічний розвиток говорить і факт того, що в структурі ВВП країни сектор послуг займає понад 45% (і його частка збільшується з року в рік, що означає занепад економічного розвитку).

Так як оригінальні різновиди арабіки, які вирощувалися в Танзанії, були не стійкі до кавової іржі і другої серйозної кавової хвороби («хвороби кавового в’янення»), а також до комах-шкідників, то за допомогою уряду країни і міжнародних фондів протягом 20 століття вдалося вивести багато інших більш стійких сортів. Вони базуються на сортах Бурбон і Кент, які дали місцеві різновиди N 39 і KP 423. Їх основними характеристиками є:

  • Ягоди від середнього до великого розміру;
  • Від середньої до високої кислотності;
  • Щільне тіло;
  • Від середнього до сильного аромату;
  • Непоганий смак чашки, з переважаючими квітковими і фруктовими нотами.

Найкраща кава з країни вирушає на експорт. Просто гарна — продається туристам. А та, що залишилася, поставляється на місцевий ринок. Але танзанійці не п’ють багато кави (всього 0,1 кг на рік на людину) не тільки тому, що вона поганої якості, але ще й тому, що чай куди дешевше, а більшість місцевих, як ми вже написали вище, живуть лише на 3 дол. на день.

Збір врожаю відбувається у період липня-грудня на півночі і півдні країни, а в інших регіонах — з травня по жовтень. Обробляється місцева кава в основному мокрим методом, але частина її сушиться під сонцем у цілісній ягоді і методом хані. Потім відбувається сортування за розміром (у місцевої системи сітка аж із 12 розмірів, і звичайні зерна відокремлюються від пібері).

Сьогодні у світі танзанійська кава майже не відома за якість, бо країни-імпортери її купують за ціну, а не за якість. До того ж, сама система вирощування кави в Танзанії далека від досконалості, де 90% обсягів поставляються на ринок дрібними фермерами, а зерно активно перемішується на централізованих станціях обробки, роблячи майже неможливим простежити його якість і гарантувати її постійність. Також до 40% танзанійських посівів кави щорічно знищуються кавовою іржею, що не дозволяє розвиватися фермерам, і так позбавленим доступу до кредитування, сучасних технологій і ефективних методів захисту рослин.