На зорі появи кави в ісламському світі та задовго до появи кави в Старому Світі, люди вже розуміли комерційну цінність продукту, а тому суворо забороняли вивозити саджанці та живі кущі. Тому не дивно, що купці, які бажали збагатити власний асортимент каталогу товарів, вдавалися до банального викрадення цієї рослини. Результат сьогодні широко відомий: крадіжка вдалася, бо весь світ знає про запашний напій.
Станом на 2020 рік, каву вирощують понад 50 країн, а найбільші постачальники кави такі (в метричних тоннах):
- Бразилія (2,65 млн.)
- В’єтнам (1,65 млн.)
- Колумбія (810 тис.)
- Індонезія (660 тис.)
- Ефіопія (384 тис.)
- Гондурас (348 тис.)
- Індія (348 тис.)
- Уганда (288 тис.)
- Мексика (234 тис.)
- Гватемала (204 тис.).
Решта країн спільно виробляють 1,23 млн. м. тон (станом на 2019 р).
Особливості вирощування
Кава – досить вибаглива рослина, яка росте тільки в досить жаркому кліматі. Є відмінності по сортах, певних вподобаннях у вологості, висоті зростання, температурі, та кислотності ґрунтів (на додаток до інших факторів, наприклад, кількості сонячних днів в році).
Іноді певна країна займає майже весь світовий ринок виробництва певного сорту просто через комбінацію кліматичних факторів, які тому максимально сприяють. Зокрема, так справа виглядає з В’єтнамом, який вирощує 97% робусти серед усієї власної кави, одночасно будучи світовим лідером в поставках робусти іншим країнам. Додатково до основних двох сортів, які мають найширше розповсюдження, арабіки та робусти, інші сорти є відмінними рисами конкретних країн:
- Ліберіка (Ліберія, Уганда, Ангола);
- Капенг Барако (Філіппіни);
- Чер’єр Кава (Камерун) – природним чином безкафеїнова кава;
- Численні гібриди, які використовуються комерційно, наприклад, Катімор (Латинська Америка, Індія, В’єтнам), Харар (Ефіопія), Гейша (Ефіопія, Колумбія, Перу, Коста-Ріка, Панама), Боніфйор (Гваделупа), Ява (Індонезія), Майагьоз (Африка), Саркімор (Індія), Брют (Індія). Насправді, існує куди більше гібридів, всього їх 43, а деякі позначаються просто циферно-літерними комбінаціями через брак узгоджених назв, наприклад, S795 (в Індії та Індонезії) чи SL34 (в Кенії).
Базові відмінності між сортами
Кожен сорт кави має відмінності від інших сортів мінімум за однією з ознак, перерахованих нижче:
- Якість смаку (визначається змішуванням смаків в чашці та їх пропорціями);
- Врожайність (як правило, виражається в кг на гектар);
- Стійкість до хвороб (в основному мається на увазі стійкість до двох основних хвороб, Кавової іржі Hemileia Vastatrix та Хвороби кавових ягід Colletotrichum kahawae, але так як окремі регіони можуть мати свої специфічні локальні хвороби, то й до них теж);
- Опірність шкідникам (мухи, міль, жуки, пильщики листя, нематоди) – з’ясувалося, що робуста природним чином більш стійка, ніж арабіка;
- Розмір рослин та їх листя – має перевагу на обмежених за площею територіях для вирощування;
- Кількість кофеїну в зернах;
- Швидкість досягнення стиглості (виробники віддають перевагу більш ранній стиглості).
