Жінки в цілому становлять близько 43% сільськогосподарської робочої сили в країнах, які розвиваються. В Африці цей показник становить до 90%, у Південній Америці — до 70%. У Південній Азії 66% з усіх працюючих жінок зайняті у сільському господарстві, у тому числі, на фермах, які вирощують каву.
Вони знаходяться в несприятливому становищі порівняно з чоловіками, оскільки у них менше можливостей та прав, ніж у чоловіків, більш обмежений доступ до інформації та послуг, ґендерно обумовлені домашні обов’язки та сільськогосподарські роботи, які збільшуються у обсязі з часом, оскільки чоловіки, у пошуку більш високих заробітків, мігрують із сіл до міст.
Жінки, зайняті на кавових фермах, переважно виконують операції, пов’язані з початковими стадіями зростання кави:
- обробка зростаючих кавових вишень (внесення добрив, захист від шкідників);
- збирання врожаю ягід;
- сортування;
- очищення;
- підготовка до сушіння та сушіння.
Чоловіки зайняті більше там, де потрібна важча робота: ферментація, миття, висадка нових дерев, упаковка та транспортування товару. Також адміністративна робота, де потрібна більш висока кваліфікація, часто лежить на чоловіках: сертифікація, логістика, продаж, розвиток.
Жінки в країнах, які розвиваються, роблять більшість рутинної роботи на фермах та часто не мають тих прав, що й чоловіки: вони не можуть володіти землею чи бізнесом, не допускаються до банківського кредитування (для себе та для бізнесу), та прив’язані до місцевості через те, що повинні ростити дітей та робити домашні справи – на додаток до їхньої роботи на фермах.
Навіть у більш вільних політично, економічно та соціально країнах, де жінки грають більшу кількість ролей, їхня частка у ланцюжку кавового виробництва також критично менша від чоловічої. Так, лише до 30% усіх ферм з виробництва кави чи іншої сільгосппродукції очолюються жінками. Компанії-експортери та імпортери майже ніколи не очолюються жінками. І, якщо вони займають керівні посади в таких компаніях, то ця частка завжди помітно менша за чоловічу. І заробляють вони від 10% до 60% менше за чоловіків з цих самих причин (навіть на аналогічних посадах, що продиктовано дискримінацією).
Компанії-обсмажувачі куди частіше очолюються жінками, ніж у попередніх ланках ланцюгу постачання, але й там на них накладаються фізичні обмеження. Зокрема, мішки з кавою, які завантажуються у роастери, важать чимало — 60 кг (хоча останнім часом намічається тенденція до зменшення ваги мішків з кавою до 30-35 кг, оскільки чоловікам теж важко оперувати з такою вагою).
Бариста можуть бути жінками, тут немає жодних ґендерних обмежень — особливо в розвинених країнах й тих, які наближаються до стану розвиненої економіки. Проте серед професійних бариста, які беруть участь у конкурсах, конференціях та форумах, їх, як й раніше, мало. Фіналістами жінки стають лише приблизно в 10% випадків, а переможцями стають одиниці.
Що стосується креативної складової бізнесу, тут жінки випереджають чоловіків, тому що у них більш розвинена інтуїція, нестандартне мислення та прагнення до прекрасного, що результує в більш креативний та успішний результат. Це може виражатися у маркетингу, оформленні торгової марки, товару та приміщень, вибудовуванні соціальних зв’язків із покупцями.
Всесвітній Економічний Форум та ООН стверджують, що жінки, яким надаватиметься більше можливостей, будуть виключно позитивно впливати на економічний розвиток світу:
- вони більше витрачають на свої домогосподарства, ніж чоловіки, вкладаючи в їжу, здоров’я, освіту, одяг, домашні покупки тощо — тобто економіка зростатиме, стимульована реальними витратами;
- виробництво на кавових фермах може збільшитись на 25-30% під жіночим керівництвом;
- якість продукції підвищуватиметься.
І з цих причин з 2010-х та до теперішнього часу жінки, які беруть участь у кавовому бізнесі в різних країнах, об’єднуються в організації, покликані покращити їхнє становище «у чоловічому світі». У тому числі, жіночі організації безпосередньо стимулюють жіночі кавові ферми економічно, купуючи продукцію за вищими цінами, ніж купують чоловіки.
