Даною статтею ми починаємо цикл блогових оповідань про конкретні особливості кави, що походить з різних країн та регіонів світу. Ми почнемо з австралійської кави: які особливості клімату вирощування, обробки, які смакові якості, які причини її низької популярності у світовому споживанні, та розглянемо інші речі, які можуть бути цікаві та корисні читачеві. 

Не важливо, в якому україномовному регіоні планети знаходиться наш читач – він напевно помічав, що майже ніде немає кави “Made in Australia”. Чи це означає, що в країні-континенті не вирощують каву? Ні, це не так. Австралія вважається регіоном, де каву шанують, люблять, та вміють обсмажувати. Більш того, тут, на думку деяких критиків, знаходяться одні з найкращих обсмажувальників, які роблять місцеву каву якщо не дійсно гарною, то стерпною. А імпортовані сорти – просто відмінними!

Багато австралійських сортів кави вирощуються під сонцем (більше 90%), але фермери активно використовують досвід вирощування в тіні там, де це можливо. Наприклад, під деревами папаї. Ринок вирощування мізерно малий через багато в чому невідповідний клімат, а тому Австралія є одним з найбільших імпортерів зелених зерен, що логістично неважко завдяки близькості до Папуа Нової Гвінеї та Індонезії (де кава росте добре). Окрім того, в Австралії особливо зростає ринок спешелті кави, почасти завдяки сильній дослідницькій базі.

Обсяг австралійського виробництва малий – приблизно 1000 тонн на рік. Найбільший відсоток виробництва зосереджений в дрібних фермерських господарствах, що мають в своєму розпорядженні від 20 до 40 гектарів землі. Тоді як, наприклад, крихітний острів Сулавесі виробляє у 750 разів більше! Основними місцями вирощування є два: Новий Південний Уельс та Квінсленд. Перший характеризується більш холодним (але рівним) кліматом, має гарне зрошення та ґрунт. За рахунок холоду ягодам потрібно більше часу, щоб дозріти. Другий більш південний, ближче до екватору. Якість тутешніх ягід краще, й вони майже завжди виграють в якості у НПУ. Ті сорти, які найкраще прижилися в Австралії – це Арабіка різновидів Катуаї, Мундо Ново, K7 та SL6, завезені з Кенії у 1880-х рр. Вони непогано пристосувалися до місцевого посушливого клімату.

Тоді як найкращі зерна кави в світі ростуть на висотах між 1000 та 1800 м (за рідкісними винятками), основна маса австралійських кавових висот – між 200 та 400 м, що не дає їм жодного шансу на реально світову якість. Окремі компанії намагаються компенсувати це, виводячи власні формули роботи із зернами. Наприклад, компанія Mountain Top Coffee залишає ягоди сушитися на деревах, а після складання відмочує їх для лущення. Чи вдається підняти якість таким чином? Напевно, ні – ми не чули, щоб продукція цієї компанії була хітом світових чартів.

У минулому головними причинами малої врожайності кави були економічні: низька ціна місцевих зерен через їх невисоку якість, висока вартість праці робітників та високі накладні витрати на вирощування, багато в чому пов’язані з іригацією. Сьогодні одна з основних труднощів подолана – вартість збірки – через появу в 1980-х рр. нових ефективних механізмів-збирачів.

Основними якостями місцевих зерен є:

  • низький вміст кофеїну;
  • солодкість;
  • відсутність гіркоти;
  • середня повнотілість;
  • нотки шоколаду та горіхів;
  • в окремих сортах можуть зустрічатися нотки тютюну, попелу, вугілля, що формують м’якість смаку.

Як ми бачимо, австралійські зерна мають профіль смаку середньої насиченості. 

Місцеві обсмажувальники так добре знають свою роботу, що окремим рядком експорту Австралії йде обсмажене зерно, імпортоване сюди з інших країн виключно для обсмажування (тобто, виконання реекспорту). Таку продукцію ви можете зустріти в багатьох країнах світу. Втім, чим далі від Австралії, тим більше проходить часу перед вживанням, але ж якість зерна залишається високою зазвичай тільки протягом 30 днів з моменту обсмажування – краще для вживання за органолептикою воно саме в цей період. Тому, щоб випити дійсно смачну каву немісцевого зростання, їдьте до Австралії. Доречи, більшість ступенів місцевого обсмажування – легкі.

Незважаючи на складність вирощування, у деяких фермерів вже склалися кавові династії, що працюють в 4-5 поколіннях тільки на вирощування кави. І, як нам здається, у них є чому повчитися не тільки в плані досвіду, але й в плані дивовижної наполегливості!