Якщо ви поціновувач дійсно гарної кави (наприклад, такої, яку ви купуєте у нас), то ви напевно не чули про такий різновид як торрефакто. Втім, навіть якщо ви любитель звичайної «дешевої і сердитої», то цілком імовірно, що й тоді ви теж не чули про цей різновид і не пили його в Україні. Торрефакто — це «ще дешевше і ще сердитіше». І, в основному, кава торрефакто набула популярності лише в Іспанії. Але іноді знайти її можна ще в декількох країнах: Аргентині, Уругваї, Коста-Ріці, Мексиці, Болівії, Португалії і Парагваї. І навіть у Франції — країні, яка, здавалось б, є батьківщиною гарного, вишуканого смаку. То що ж не так із торрефакто, і чому таку каву досі п’ють?

Виникнення торрефакто

Слово «торрефакто» означає на іспанській мові «підсмажений» чи «сильно підсмажений». Щоб отримати таку каву, до кавового зерна на останніх стадіях обсмажування додається звичайний білий цукор. При цьому це не якась мала величина, щоб зробити зерна на виході солодшими чи приємно-карамельними, а за стандартом, від 15% до 20% від ваги кавових зерен. У поєднанні з високою температурою процесу обсмажування і маслами, які виділяються на поверхні зерен, цукор, який розплавляється і згоряє, утворює тверде, подібне до плівки, покриття на поверхні зерен. В результаті виходять зерна, які відрізняються від аналогічних такої ж температури обсмажування помітно більш темною поверхнею. Вона зазвичай темно-шоколадна, як у гіркого шоколаду з 80%-95% вмісту какао, чи навіть майже не відрізняється від чорного кольору. 

Смак такого зерна кавовими фахівцями оцінюється як «палений цукор», «рідкий асфальт», «головня» чи «рідке вугілля». Напій, зроблений з такого зерна в чистому вигляді, виходить максимально гірким, повністю позбавленим особливостей теруару й навіть виду зерна (не можна відрізнити навіть, робуста це була чи арабіка). Більше того — навіть сам кавовий смак пізнаваний лише тому, що ви розумієте мозком, що п’єте каву.

Щоб зробити його хоч якось більш гарним, споживачі можуть густо присмачувати свою чашку цукром, сиропами й молоком. По суті, торрефакто має лише вміст кофеїну, схожий на його вміст в інших видах зерна, а смак і аромат тут шукати і не варто. Підсумок? Бадьорить, але несмачно і горіло.

То чому ж таку каву досі п’ють? І не якісь там божевільні ентузіасти, а мільйони людей у кількох країнах. Причини — історичні.

Справа своїм корінням простягається у часи Громадянської війни в Іспанії (1936-1939). У сильно зруйнованій країні був дефіцит всього: їжі, води, одягу. Кава не була винятком на загальному тлі. Проте окремі верстви населення прагнули цього напою. І виробники придумали, як підвищити вихідні обсяги обсмажуваного зерна, не сильно збільшуючи при цьому вартість: додавання цукру до зерен, який був куди дешевше, аніж кава (кава вважалася споживчим продуктом багатого прошарку людей).

Крім того, оскільки в країні було важко з потужностями для зберігання харчових продуктів, торрефакто дозволяло частково вирішити і цю проблему. Адже обсмажене із цукром зерно саме через формування плівки на поверхні дозволяло сильно збільшити термін зберігання продукту. Оскільки фактично про збереження смаку і аромату вже не йшлося, то збереження було на чисто фізичному рівні — зерна торрефакто не гнили і не цвіли. А також не всихали протягом досить довгого часу.

Зважаючи на те, що культура споживання дійсно гарної кави тоді ще не була сформована у світі (це почалося лише через 2-3 десятиліття), ніхто з кавоманів особливо не обурювався жахливим смаком напою, приймаючи його як неминучу даність.

Однак це все логічно лише у світі 1940-х років, скажете ви. То чому ж торрефакто досі п’ють у 2020-х роках? Авторитетні дослідники цього питання вважають, що переважною причиною є звичка людей. Так само, як в Україні протягом 1980-1990-2000-х рр. було абсолютно нормальним вважати гарною кавою той розчинний продукт, який продавався в бляшаних банках під назвою “Indian Instant Coffee” (старше покоління пам’ятає ці коричнево-жовті банки з червоними літерами в індійському стилі, в яких був продукт у круглих дрібних гранулах, які налипають на ложку). А ще це було дешево!

Саме дешевизна виробництва торрефакто і є драйвером компаній-обсмажувачів сьогодні. Щоб отримати трохи більш придатний для пиття смак, такі зерна можуть поєднуватися з нормальними, за принципом формування блендів арабіки і робусти. Але так як для рядового споживача ціна такої чашки майже ніколи не нижча, ніж приготовленої з нормальної кави, окрім як звичкою і небажанням щось змінювати пояснити таку пристрасть ніяк не можна. Втім, люди, які живуть у зазначених країнах, потроху прокидаються від своєї тяги до горілої кави — цим пояснюється зростаюча кількість точок, які продають якісні і ексклюзивні продукти.